гонор
33гонор — горно ронго (язык, африка) …
34гонор — а ( у); м. (от лат. honor честь) Самомнение, заносчивость, спесь. Человек с гонором. Держать себя с гонором. Откуда у тебя такой го/нор? Сбить с кого л. го/нор. (заставить держаться скромнее, уважительней к другим; поставить на место) …
35гонор — (перебільшене уявлення про свою гідність), чванливість, пиха, гординя, гонористість, гордість, гордовитість, бундючність, погорда, зарозумілість …
36гонор — іменник чоловічого роду …
37Гоноріїв — прикметник …
38Гонорій — іменник чоловічого роду, істота …
39гонор — честь, почуття честі, гордість, гордовитість …
40гонор — гонор/ …
41Гоноріївна — іменник жіночого роду, істота по батькові …
42Гонорійович — іменник чоловічого роду, істота по батькові …
43сбивавший гонор — прил., кол во синонимов: 12 • дававший по рукам (12) • одергивавший (23) • осаживавший …
44сбивший гонор — прил., кол во синонимов: 18 • давший по рукам (17) • одернувший (21) • осадивший (27) …
45Фуэнте-де-Гонор — деревня в окрестностях Альмеиды (в Португалии); известна по сражениям 3 и 5 мая 1811 г., между англо испанскими войсками, под начальством Веллингтона, прикрывавшими осаду Альмейды, и французами, под командой Массены. После тщетных попыток сбить… …
46Задать гонор — кому. Пск. Отчитать кого л., устроить нагоняй кому л. СПП 2001, 30 …
47шванкувати на гонорі — не мати доброї опінії, доброї слави …
48гонорар — гонор ар, а …
